Золото нації. Олімпійський рекорд цієї спортсменки й досі ніким не побитий.



Ще з дитинства Лариса мріяла танцювати, але саме в гімнастиці знайшла те, чого прагнула - свободу і грацію.

Щоб привести доньку до перемоги мама майбутньої чемпіонки в повоєнному Херсоні бралася за будь-яку роботу.

Згодом усі свої перемоги та медалі Лариса Латиніна (дівоче прізвище Дирій) присвячувала батькам.


«Щоб мене гідно виховувати, мама бралась за будь-яку роботу. Вона працювала кочегаром, сторожем і прибиральницею, щоб дати мені освіту і, як вона говорила, "щоб все було не гірше, ніж у людей"»
Лариса Латиніна
олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики
Лариса ще з дитинства намагалась бути тільки першою. Якщо у навчанні, то обов'язково відмінницею, якщо у спорті, то зіркою.

Однак, спорт вчить не лише радіти перемогам, але й достойно приймати поразки.

Єдиний раз непереможна Латиніна плакала через провал у 16 років.

Тоді на зборах гімнастка отримала 0 балів і розгромну статтю у газеті про свою бездарність.
Золото чемпіонату світу 1958 року зі спортивної гімнастики також мало бути її, а значить - і батьків, але напередодні самого чемпіонату спортсменка дізналася про вагітність. Рішення треба було приймати терміново.

Доля змусила Латиніну робити вибір за 2 місяці до світової першості. До цього виступу Лариса готувалася більше року. Тоді, у кабінеті лікаря дівчину мучили сумніви: якщо зробить аборт – ніколи не зможе мати дітей, але й обірвати успішну кар'єру гімнастки у 24 Латиніна не могла.

Вибір був надважкий, адже спорт для Лариси був сенсом життя. І вона не уявляла себе без гімнастичного помосту та виступів.

Новина про вагітність перевернула ввесь світ Лариси. Вона хотіла стати матір'ю, але отак просто - без бою - залишити спорт було страшно.

Відомий київський гінеколог професор Олександр Лур'є, який працював із Ларисою, запропонував вихід - не казати про це нікому, навіть тренеру. Про вагітність Лариса повідомила лише чоловіку, для всіх інших - це була таємниця.

На четвертому місяці вагітності, ризикуючи собою та майбутньою дитиною, спортсменка бере участь у чемпіонаті світу 1958 року зі спортивної гімнастики.

У збірній про вагітність спорсменки дізналася лише після змагань. І були шоковані. Відтоді жодна спортсменка не допускалася на змагання без огляду гінеколога.
Сама Лариса вже через п'ять місяців народила здорову донечку Тетяну, але від спорту все одно не відмовилася.

На першій спартакіаді, за півроку після пологів, вона стала четвертою. А на Олімпіаді 1960 року, коли донці було трохи більше року, Лариса Латиніна зробила неймовірне - знову стала абсолютною олімпійською чемпіонкою.

У 32 роки Латиніна зійшла з гімнастичного помосту та стала тренером збірної СРСР. За її керівництва команда тричі виборювала олімпійське золото.
Однак, великий спорт – великі інтриги. Після останної олімпіади Ларисі довелося виправдовуватися перед чиновниками з міністерства: чому спортсмени приїхали всього з трьома золотими медалями.

З великим спортом Лариса Латиніна була вимушена розпрощатися через незаслужені докори керівництва. Після «золотого» десятиліття вона написала заяву про звільнення з тренерської посади.
За свою кар'єру в спортиній гімнастиці Лариса Латиніна зібрала вражаючу кількість нагород. Ім'я спортсменки з Херсону записано у Книгу рекордів Гіннеса. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор — 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових).
«Коли я виходила на килим - я жила тим, що я робила. Для мене нічого не існувало, лише рух і музика. Ні спалахи, ні крики, ні те, що хтось проходив поруч - нічого цього я не помічала»
Лариса Латиніна
олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики
Лариса Латиніна з чоловіком Юрієм Фельдманом

Латиніна розміняла вже дев'ятий десяток, але не збирається на пенсію. У неї своя школа гімнастики, вона пише книжки, займається сім'єю та громадською діяльністю.

Їй досі сняться сни, в яких вона виконує команди тренера і робить подвійне сальто. Вона щаслива зі своїм чоловіком, також спортсменом-велосипедистом Юрієм Фельдманом.

І все у неї так, як мріяла мама: «не гірше ніж у людей».