Життя Лесі Українки минуло в боротьбі. Її особиста війна за здоров'я тривала 30 років. Вона завжди рівнялась на середньовічних лицарів і жила з однією фразою: «Убий, не здамся!»

«Цієї дитини торкнувся Бог», - так казали про доньку відомої поетеси Олени Пчілки.
У 5 років Леся навчилася грати на фортепіано, у 8 - написала свій перший вірш - про свою ув'язнену тітку.
«Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна,
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну...»
Лесі пророкували велике і щасливе майбутнє. Але вже в 10 років перше випробування долі - туберкульоз кісток. Це був виклик. І вона його прийняла. Лесю прооперували і відтоді вона лишилася без музики.

Недуга прикувала поетесу надовго до ліжка. Але навіть знесилена Леся вивчала мови, писала вірші і революційні твори. Під своїми першими публікаціями ставить псевдонім - Леся Українка.
Страшні болі не давали змоги грати на фортепіано. Щоб полегшити страждання доньки батьки Лесі часто возили її на Південь - в Крим, Египет, на Кавказ. Але хвороба не здавалася. Як, зрештою, і сама дівчина.

Молоду письменницю-революціонерку притягували незвичайні люди.

В 24 роки письменниця захопилася грузинським студентом Нестором Гамбарашвілі. Він винаймав кімнату в її родини в Києві. Поки квартирував, дівчина безкоштовно навчала його французьської, він її - грузинської мови.

Згодом Нестор поїхав, залишивши по собі лише подарунок - кинжал. Леся писала Нестору любовні листи, але він одружився на іншій. Юна поетеса так хвилювалася через це, що її матері довелось подалі заховати від доньки подарунок грузина.

Тим часом хвороба прогресує. У 26 років Леся їде до Ялти на реабілітацію. Там поетеса зутрічає самотнього, теж хворого на туберкульоз журналіста Сергія Межинського. Це було справжнє кохання. Але про те, що кохає Леся не каже.

У Сергія загострюється хвороба і Леся, незважаючи на власну недугу, два найтяжчих останні місяці проводить із коханим. Він помер так і не сказавши їй «люблю». В ту страшну ніч з-під її пера народилася поема «Одержима».

«Читаючи м'які і розслаблені чи холодно резонерські твори українців-чоловіків і порівнюючи їх з цими бадьорими, сильними і сміливими, і разом з тим, такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ця хвора, слабка дівчина - чи не єдиний чоловік на всій Україні!»

Іван Франко
письменник, поет
Хвороба Лесі також прогресує, їй стає дедалі гірше, але наче на перекір вона продовжує вчитись, писати і навіть виступати перед своїми слухачами.

Кволу, але незламну поетесу-революціонерку зустрів молодший за неї на 9 років Климент Квітка. Він закохується в Лесю до безпам'яті.

Незволікаючи, Климент пропонує 35-річній поетесі руку і серце, але отримує відмову. Климент не відступався. Він таки вмовив Лесю спробувати. Вона переїздить до нього і після шести років цивільного шлюбу Леся наважується обвічатися із Квіткою.
З кожним роком хвороба ставала все сильнішою. Подружжю постійно невистачало грошей на лікування. Вони були вимушені продавали дорогоцінності, а згодом навіть й меблі. Та все було марно.
На 42 році життя, після трьох десятиліть боротьби, видатна поетеса померла.

Чоловік і вічний лицар Лесі Українки був вірним їй довгі 20 років. А коли нарешті вирішив одружитися вдруге, привів наречену на могилу коханої, спитати Лесі дозволу. «Леся дає згоду на наш шлюб, - сказав він. - Але щасливими ми ніколи не будемо».