Тетяна Маркус стала єдиною жінкою, якій присвоєно звання Героя України за подвиги під час Другої світової.


Ця дівчина жила вірою в те, що окупанта виб'ють з рідної землі, Батьківщина стане вільною, і настануть мирні часи.

У 20 років Тетяна Маркус мріяла про кохання і будувала плани на майбутнє.

Дівчина хотіла стати актрисою. «Кожна людина - актор і режисер своєї власної драми», - любила повторювати вона.

Тоді Тетяна навіть не підозрювала, наскільки пророчими ці слова стануть для неї.
Київ. 19 вересня 1941 року. Німецька армія щойно окупувала столицю. На головній вулиці країни влаштували військовий парад.

На балконі одного з будинків за ним спостерігала тендітна дівчина з квітами. Гітлерівців, які знищили все, що любила Таня, дівчина привітала букетом із замаскованою у нього вибухівкою.
Тоді загинуло два десятки окупантів. Німці одразу кинулися у будинок шукати месницю, але їй вдалось втекти.

Дівчині пропонували залишити Київ, але Тетяна катигорично відмовилась. Навпаки - вона зазирнула ворогу прямо в очі.

Жити в окупованому місті з прізвищем Маркус було більш ніж небезпечно.


В київському підпіллі Тані роблять документи на ім'я Тетяни Маркусідзе. За легендою, вона донька розстріляного більшовиками грузинського князя.

Тетяна змінює зовнішність, фарбує волосся та із цією зворушливою історією влаштовується в німецьку офіцерську їдальню. Її диверсійне завдання: підсипати отруту в їжу.
«Німці не могли в кожному бачити зрадників, а що говорити про дуже красиву жінку. І вона цим користувалась. Вона була відчайдушна і дуже хоробра. Маркусідзе особисто знищила десятки гітлерівців, поліцаїв і зрадників. Вона була єдиною жінкою в такій ролі»

Семен Бельман
дослідник життя Тетяти Маркус
До красуні Тетяни залицявся майже весь офіцерський склад, вона погоджувалась на побачення, щоб заманити своїх кавалерів у пастки, де на них чекали бійці підпілля.

Із гітлерівцями в Тетяни були свої рахунки - вони вбили її батька-партизана та двох братів.

Але доля готувала для дівчини новий сюрприз. Тетяні доручають надскладне і надважливе завдання - знищити агента Гестапо, на рахунку якого були тисячі закатованих людей.





Побачення, опера, романтична вечеря тет-а-тет, повільна музика, танець, офіцер знімає кітель... і отримує дві кулі в голову. Маленький браунінг Таня заховала в кишені і пройшла непоміченою повз охорону. На ранок у кітелі вбитого знайдуть лише записку: «Смерть німецьким окупантам! Маркусідзе».

«Спіймати та розстріляти диверсантку» - таке завдання надійшло із нацистського штабу. Партизанку шукали скрізь. І лише необережність одного з підпільників коштувало Маркус свободи. Гітлерівці вистежили і схопили її під час спроби Тані перебратися через Дніпро.
«Її страшно катували, відбили всі внутрішні органи, відрізали груди, вирвали нігті. Зою Космодем'янську катували одну ніч, а Маркус була в Гестапо п'ять місяців. Вона дійсно була героїчною, адже іншого такого прикладу ми просто не знаємо»
Семен Бельман
дослідник життя Тетяти Маркус
Розстріл був неминучий. В Гестапо розраховували, що перед страхом смерті це тендітне дівча видасть усіх своїх товаришів по підпіллю, але юна партизанка, зціпивши зуби, мовчала. Вона витерпіла 5 місяців звірячих катувань, так і не назвавши жодного прізвища.

Кожна хвилина її мовчання рятувала людські життя. Поки Маркус була в полоні жоден підпільник не постраждав, усі адреси підпільних явок залишилися не розкриті. Витерпіти нелюдський біль дівчині допомагала сила волі та незламна віра в перемогу.

29 січня 1943 року партизанку розстріляли. Дівчині був лише 21 рік.
У свої 20 років юна месниця виконувала завдання, які були не під силу навіть дорослим чоловікам. А її коротке і героїчне життя, як і передрікала Тетяна, стало драмою з трагічним фіналом.