Марія Октябрська увійшла в історію Другої світової як приклад справжнього героїзму, а ім'я її танку стало легендарним серед вояків.

У 20 років Марія стала дружиною курсанта Іллі Рядненка. Вони познайомились в Криму. Курортний роман переріс у справжнє кохання. Там вони одружилися і разом вирішили змінити прізвища - стали Октябрськими (дівоче прізвище Марії - Гарагуля).

Непосидюча, допитлива і весела Марія була для свого чоловіка найдійним тилом. Вона стійко переносила кочове життя військового. І навіть за таких умов не сиділа склавши руки. Це було не в її характері.
«Щоб не відставати від чоловіка вона здобула ті професії, що підходили для жінки військового. Вона проходила курси медсестер, навчилася гарно стріляти і стала водієм»
Марина Федорова
історик
Освоюючи стрілецьку справу і ази медицини, Марія навіть й не думала, що ці навички їй знадобляться на практиці.

В 1941 році чоловіка забирають на фронт, а Марія переїжджає з Кишенева у безпечніший Томськ. Відтоді її життя вимірювалося від листа до листа Іллі з фронту.

До перемоги полковий комісар Ілля Октябрський не дожив. Його 206 дивізія потрапила під страшний обстріл поблизу Києва.
«Марії прийшла похоронка, в якій зазначалось, що чоловік загинув смертю хоробрих в серпні 1941 року. Після того, як Марія отримала трагічну звістку, вона рвалася на передову, але її не брали за станом здоров'я. Марія більше семи разів намагалася прийти до військомату, однак їй постійно відмовляли»

Марина Федорова
історик

Врешті-решт Марія придумала нестандартний вихід: вона продала всі речі, які вдалося евакуювати. Згодом з сестрою також продали все рухоме і нерухоме майно, аби на виручені кошти придбати танк. Потрібну суму - 50000 карбованців - незабаром зібрали і передали державі.

Після цього Марія написала лист Сталіну з проханням про те, щоб на ці кошти побудували танк і назвали його «Бойова подруга», а її призначили механіком-водієм.

Згодом Марія не просто отримала дозвіл, але й отримала лист-відповідь і стала водієм-механіком танку Т-34.
Марія отримала водійський стаж, пройшла курси танкістів. Згодом Октябрьску та її танк зачислили до 26 полку. Сам командир умовляв Марію передумати, але вона рвалася в бій. Перед солдатами і своєю «Бойовою подругою» поклялася воювати із загарбниками доти, доки б'ється її серце.

Марія Октябрська завжди казала, що в її машини є душа, і що «Бойова подруга» ніколи не підведе. Танк виправдав сподівання - на ньому Марія проїхала майже весь Союз.


У 1943 році під Смоленськом у танк поцілив сняряд. Марія відразу кинулася рятувати свою «Бойову подругу» та екіпаж. Під артилерійським обстрілом вона відремонтувала танк і врятувала не лише себе, а й усю бригаду.

Екіпаж «Бойової подруги» вважався найкращим. У кожній битві їхній танк завжди йшов у перших рядах, але під Смоленськом його знову підбили. Марія, як завжди, під обстрілами кинулась ремонтувати машину. Аж раптом під її ногами вибухнула міна...


До тями Марія прийшла вже в госпіталі. Уламок пройшов крізь око і вразив мозок. Октябрська втратила багато крові і була дуже слабкою.

Після операції до неї прийшов командир, приніс їй орден і записку від екіпажу:

«Маріє Василівно! Бажаємо скорішого одужання. Обіцяємо, що наша «Бойова подруга» дійде до Берліна. За годину йдем у бій. Обіймаємо. Привіт вам шле наша «Бойова подруга».


Уперше після смерті свого чоловіка Марія Октябрська заплакала. Вона знала, що більше свою машину не побачить.

Марія Октябрьска, як і обіцяла, до останньої краплі крові воювала за звільнення своєї Батьківщини.

Після двох місяців боротьби за життя вона померла в госпіталі.

Її танк «Бойова подруга» був у строю до самої перемоги. Новий екіпаж дійшов на ньому аж до Балтійського моря.