Вона співала не голосом, а серцем. З її синьою хустинкою до перемоги йшли тисячі солдатів.
Клавдія Шульженко народилась в родині бухгалтера Головного управління залізниці Івана Шульженка. Дівчина ще з дитинства виконувала народні пісні. В 1923 році Клавдія стає артисткою Харківського драматичного театру.

Відомий поет Іван Григор'єв був переконаний, що назавжди підкорив серце Клавдії Шульженко. Він уже приміряв роль нареченого, молодята навіть разом планували весілля, але у долі були свої плани.

На гастролях Клавдія познайомилась з одеським гумористом Володимиром Кораллі. Вони потоваришували настільки, що Шульженко навіть запросила свого колегу на весілля. На що Володимир пожартував, що приїде, але не гостем, а нареченим. Незадовго до весілля Володимир дійсно приїхав до Харкова. Наречений Іван якраз проводжав дівчину на потяг, але проводи переросли в бійку суперників.
Дівчина обрала Володимира Кораллі, який ніколи не сумнівався в її таланті. Навпаки, Володимир всіляко допомагав його розвинути. Він навчив Клавдію триматися на сцені, допоміг із репертуаром, познайомив з потрібними людьми. Саме з Кораллі вона стала тією Шульженко, яку полюбив глядач.
У 29 років Клавдію Шульженко знала вся країна, її пісні публіка сприймала із захопленням. Шанувальники балують Шульженко квітами і подарунками.

У 1940 році Клавдія отримала букет квітів із дивною запискою, в якій були лише ініціали «Г.Є.» Вони, чомусь, зачепили розбещену славою співачку. Хто надіслав букет і загадкову записку Клавдія дізнається лише через декілька років.







Коли Шульшенко випустила першу платівку, почалася Друга світова війна. Всіх артистів розподілили до прифронтових концертних бригад, в одну з таких потрапила і Клавдія.

На перших виступах Шульженко спробувала вийти у воєнній формі, але солдати попросили більше так не робтити: її хотіли бачити красивою. Відтоді Клавдія не рузлучалася з валізкою із концертними сукнями і парфумами.



Поміж руїн та загиблих товаришів Клавдія не раз давала позапланові концерти для тих, хто вижив.

Пісня «Синий платочек» у виконанні Шульженко вмить стала найпопулярнішою піснею на фронті.

На концертах солдати мали за честь подарувати співачці синю хустину.
Пісня, що стала візитівкою Шульженко, проривалась крізь пекло війни променем надії. На передовій Другої світової Шульженко з чоловіком дали близько 500 концертів.
Після війни родині дали квартиру в Москві, життя почалось налагоджуватись, але не сімейні стосунки. У 50 років, після трьох десятиліть подружнього життя, Шульженко офіційно розлучається з Кораллі і залишається без концертів. Але найбільшим ударом було те, що співачку перестали запрошувати на великі концерти через випад в бік міністра культри Катерини Фурцевої.
«Фурцева змусила Клавдію Шульженко чекати більше двох годин. Клавдія Іванівна сказала секретарці, щоб та передала міністру, що вона не вихована»
Валентина Антонюк
доктор культурології
Але навіть поза великими сценами Клавдія незмінно отримує квіти із запискою «Г.Є.» Ця традиція тривала вже 17 років. Таємниця розкрилась через рік після її розлучення. Якось у Підмосков'ї, де Шульженко відпочивала в санаторії, друзі познайомили її з тим самим незнайомцем «Г.Є.». Це був талановитий кінооператор «Мосфільму» Георгій Єпіфанов.

Їхній цивільний шлюб став сенсацією в вередині 50-х роках, адже Георгію було 39, Шульженко - 51. Але різниця в 12 років всеодно далася в знаки. Тепер уже співачка страшенно ревнувала молодого чоловіка. Після щасливих 8 років разом пара вирішила просто злишитися друзями.
Співачка, яку називали радянською Едіт Піаф, чиї платівки розходилися 170 мільйонами примірниками, старість доживала на скромну пенсію. Грошима їй допомагав син та Алла Пугачова.

Королеви ліричної пісні не стало всередині 1980-х. Георгій Єпіфанов навіть після її смерті приносив співачці квіти. Він помер із Клавдією в один день, щоправда з різницею у 13 років.