Вороги називали її «Фрау Чорна Смерть». Вони стала єдиною жінкою в історії Другої світової, яка успішно командувала загоном морських піхотинців.
Під час перших боїв дівчину важко поранили. В госпіталі вона схитрувала вдруге: ввела в оману капітана, який приїхав набирати солдатів на передову.
Для Євдокії Завалій війна почалася в 15 років. Щоб піти захищати Батьківщину дівчина приховувала не лише свій вік, але й стать. Проводжаючи дівчину на війну, бабуся напророчила: 4 рази будеш стікати кров'ю, двічі поховають, але додому живою принесуть тебе білі гуси.

Після закінчення 7 класу в червні 1941 року Євдокія планувала вступити до медучилища. Але лікарські ази довелося пізнавати вже на фронті. Коли на Миколаївщину прийшов ворог - вона однією з перших стала допомагати пораненим.

Свою першу медаль Євдокія отримала, коли витягла з-під обстрілу офіцера. Дівчина скористалася нагодою і відразу попросилася до армії. Тоді 15-річна Євдокія сказала, що їй 18.





Так Євдокія стала Євдоком. Дівчину в ній ніхто не впізнавав. Після госпіталю вона не дуже відрізнялася від солдатів - короткострижена, в гімнастерці та галіфе.

Вона часто брала участь у ризикованих операціях у тилу ворога. В одній із них убили командира взводу. Бійці розгубилися. Тоді 18-річна Завалій взяла командування на себе і повела солдатів в атаку.

Вісім місяців солдати пліч-о-пліч воювали з дівчиною і вважали її «своїм хлопцем». Але згодом Євдокія отримала поранення в живіт. І знову госпіталізація.
«Ти відповідаєш за кожного матроса. Він дорожчий твоїх рук і твого тіла, обличчя і очей. Адже я бачила, як вони б'ються з фашистами. Мій обов'язок був стати попереду і закричати: за Батьківщину, в атаку!»

Євдокія Завалій
ветеран війни
Коли гітлерівці дізналися, що «червоними» керує жінка - влаштували на неї справжнє полювання.

У шпиталі таємниця Завалій розкрилася. За обман її могли суворо покарати, але такими цінними кадрами в розпал війни не розкидалися. Натомість Завалій відправляється спершу на навчання, а потім у морську піхоту... командиром.

Її бійців на фронті з іронією називали «дуськин взвод», але вона не зважала. Зібрала волю в кулак і хоч би що вирішила втерти носа чоловікам.

За короткий час «дуськини гвардійці» стали найефективнішим загоном.



Війна і звання командира не вбило у Євдокії жінку. Вона стежила чи не голодні, тепло вдягнуті і взуті її підлеглі. І щиро, доки ніхто не бачив, плакала, коли втрачала когось зі своїх. Відважна в бою Євдокія так і не змогла звикнути до втрат.

У серпні 1944 року в бою на Дністровському лимані полягла вся рота Євдокії Завалій. Вона сама мало не померла, але місцеві жителі знайшли дівчину в купі трупів і зуміли виходити. Вона вважалася мертвою навіть у штабі, вле за декілька місяців у тилу противника заговорили про воскреслу «Фрау Чорна Смерть».

Історія повторилася в Болгарії. Знову втрати, і знову серед похованих у братській могилі значилося ім'я Завалій, адже увесь її взвод загинув.
«Я особисто побачила своїми очима на пам'ятнику своє прізвище. Мені погано стало, аж мороз по шкірі пішов. Було дуже важко дивитися на інших товаришів, які були на цьому обеліску»
Євдокія Завалій
ветеран війни
«Дуськин взвод» прославився ще одним подвигом. Завалій з матросами взяли наприступну фортецю гітлерівців. Вони захопили німецького генерала та змусили окупантів викинути білий прапор. Полонений довго не міг повірити, що їхній штаб взяла жінка. І на знак поваги подарував командирці взводу морської піхоти трофейний револьвер.

Після війни успішного офіцера хотіли відправити у військову академію, але Євдокія відмовилася. Її війна закінчилася 9 травня 1945 року.





Євдокія Завалій стала директором гастроному. До кінця життя вона була громадською активісткою, розповідала, якою ціною далася перемога і не втомлювалася закликати до миру.

До 65 річниці головного дня в свому житті - Дня Перемоги - 80-річна Євдокія Завалій не дожила чотири дні.